Ще трішки і ви одружені! Вам лише потрібно забрати наречену з батьківського дому та супроводжувати її на церковну церемонію - яка в Україні має назву “вінчання”. Варто розуміти, що ніхто в Україні не готовий віддати вам наречену за звичайне “спасибі”...

Увага: ви вже чуєте віддалені сигнали весільного кортежу нареченого. За хвилину гості виходять з авто, і процесія на чолі з нареченим стоїть біля “воріт”.

ПОЧАЛОСЬ!

Buyout the Bride

Зустріч Сторін молодого та молодої

“Воротами” називають простір зі столом, красиво прикрашеним квітами та особливою скатертиною. Стіл розташований перед головним входом в будинок, де живе наречена. З однієї сторони столу - нетерпляче очікують подруги нареченої, друзі та місцеві жителі з околиці.

Нарешті починаються перемовини сторін! Подруги нареченої починають з того, що запитують у нареченого, чому той з’явився на їхньому порозі сьогодні?! “Забрати мою наречену” - з гордістю відповідає він. Зрештою, наречений розуміє, що забрати наречену буде не легко та не дешево. Адже її, настільки красиву, добру і працьовиту сильно бережуть та цінують рідні. Сім’я нареченої вимагатиме в молодого, аби той визнав безмежну цінність скарбу, який йому дістанеться. Мудрий наречений натомість запропонує вигідну співпрацю з представниками нареченої у формі плати за молоду!

І починаються торги... Свита від нареченої починає славословити та вихваляти наречену так, як тільки вміє, аби продемонструвати її цінність та красу. Тим часом група підтримки наречего дає відповідь у вигляді власних переговорних прийомів, все задля того, щоб домовитись про більш вигідну ціну для жениха. В даному процесі наречений бере пасивну участь. Йому ще доведеться досконало описати майбутню наречену, коли випаде можливість висловити всю любов і захоплення коханою. Крім того, в нареченого буде шанс розказати про свої нинішні та майбутні наміри, аби переконати свиту нареченої, що він є гідним кандидатом для шлюбу.

 

В кінці-кінців обидві сторони погоджують ціну. Це може бути що завгодно - шампанське або солодощі, гроші або подарунки зі сторони нареченого. Але плата та вручення подарунків це не єдине, що чекає на дружню компанію нареченого. Подружки нареченої можуть також приготувати різні випробовування для нареченого та його кращих друзів. Наприклад, йому можуть запропонувати здогадатись де саме на папері відбиток губ коханої. І якщо він обере неправильний варіант - або платить більше, або стикається з наслідками.

І нарешті - довгожданний момент! Відчиняються двері і з дому виходить наречена. Але наречений очевидно шокований! Він, наляканий і розгублений, намагається зрозуміти як він закохався в цього монстра з такими волохатими ногами та величезним пузом - та ще й з вусами! Він бачить, що ця наречена несправжня. Така ситуація показує, що плата нареченого була занадто малою і потрібно доплатити грошима, алкогольними напоями або цукерками.

Головна ідея процесу викупу нареченої не є отримання грошей чи подарунків від нареченого, а веселощі, під час яких можна дізнатись багато цікаво про майбутнє подружжя. Якщо обидві сторони є доволі винахідливими та креативними, такий досвід стане в радість не лише місцевим українцям, а навіть і іноземцям, котрі не володіють мовою.

Процес торгів за наречену не повинен займати багато часу, тому що молода пара повинна встигнути на церемонію вінчання та потрапити до РАЦСу аби офіційно зареєструвати їхній шлюб. Якщо перемовини йдуть занадто довго, це може зіпсувати святковий настрій молодят.

Хороше планування викупу нареченої збереже ваш особливий день від неочікуваних неприємностей.

А поки ведуться перемовини…

Давним-давно, перед тим як віддати наречену в надійні руки її майбутнього чоловіка, вона повинна була вдягатись відповідним чином, чітко слідкуючи традиціям.

Як довго це тривало одягання нареченої? Наприклад, Гуцули (вродженці Карпатських Гір) могли провести три години, вдягаючи наречену. Звісно, ви скажете, що підготовка сучасних наречених може зайняти ще більше часу, беручи до уваги різні зачіски та манікюри. Проте, врахувавши подібні моменти, зауважимо, що Гуцули не звикли застосовувати будь-які косметичні засоби, так як всім до вподоби був природній вигляд.

Зодягаючи наречену, Гуцули наряджали її кольоровими вишитими сорочками, обширним цільнотканим ремінем, хустинками, баранячим кожушком, прикрашеним вишивкою намистом, та особливим взуттям - червоними сандалями або чобітками. Волосся нареченої красиво заплітали та оздоблювали різними квітами, стрічками та маленькими червоними брязкітками, всередину яких бережно ховали монетки та зубчики часнику в якості оберегу від поганих помислів та невдач. Мати нареченої також одягала вінок на голову дочці, який не можна було знімати до закінчення весілля. Це уособлювало благословіння на вдачу майбутньому подружжю.

В наш час, вінок часто замінюють хлібом, отриманим від хрещених батьків. Зверху хліб прикрашений маленьким віночком. За звичаєм, наречена цілує хлібину, стоячи навколішках.

Але досить про Гуцулів… Наскільки ви знаєте, сучасні традиції не дуже відрізняються. Головна відмінність ховається в стилі одягу молодят. І звісно, сьогодні майже ніхто не кладе в голову часник!

Поки найближчі родичі одягають наречену, вона нервово сидить на стільці з подушкою. Коли молода встає і виходить з кімнати, дружки змагаються проти одна одної, хто ж першою встигне сісти на подушку. За народними повір’ями, подруга нареченої, котра першою впала на подушку - першою вийде заміж.

Отож, після зодягання нареченої, викупу та боротьби дружок за місце на подушці, молодята нарешті разом. Їх вітають хрещені батьки, які благословляють наречених святими іконами.